СНІД, ВІЛ і наркотики: невтішна статистика

Вірус імунодефіциту людини – це вірус, який може існувати і розмножуватися тільки в людському організмі. Він руйнує імунітет, вражаючи клітини, відповідальні за розпізнавання та знищення мікробів. Одразу після інфікування більшість людей нічого не відчують. Перші прояви можливі через два-три місяці – з’являється температура, ломота в м’язах, кістках, збільшуються лімфатичні вузли. Їх приймають за грип, проводять відповідне лікування, інфекція довгий час себе не проявляє. Поява нездужання пов’язана з імунною відповіддю – імунна система намагається знешкодити чужорідні антигени.

Уперше СНІД проявив себе в 70-ті роки, на острові Гаїті та в Африці. У 80-ті в Америці зросли випадки захворювань, що виникають при ослабленні захисних функцій організму. Збудник був виявлений у 1983 році. Також було встановлено зв’язок між інфікуванням і внутрішньовенними ін’єкціями у наркоманів. Способи передачі було вивчено 1985 року, тоді ж розроблено тест для виявлення інфекції. Специфічні ліки від захворювання – інгібітор протеази – було зареєстровано в 1997 році.

Люди, які не мають медичної освіти, часто плутають ВІЛ і СНІД. Різниця полягає в тому, що перше – це назва збудника, який руйнує особливі клітини, що знищують мікроби. Друге – остання стадія, коли віруси розмножилися до критичного рівня й організм не здатен боротися навіть зі слабкими умовно патогенними мікроорганізмами.

Наркоманія і СНІД часто доповнюють один одного. Люди, які приймають ін’єкційні препарати, перебувають у групі ризику, оскільки вони використовують нестерильні шприци, голки, на яких залишилася кров хворого.

Шляхи зараження СНІДом

Оскільки сьогодні не існує вакцини і ліків, що повністю долають СНІД, важливо знати, як передається ця інфекція. Найчастіше це відбувається під час незахищених статевих контактів. Як ще можна заразитися СНІДом? Вірус передається через кров, тому неприпустимим є використання погано оброблених манікюрних, стоматологічних інструментів, спільних шприців, зубних щіток, бритв. Можлива передача збудника під час пологів, грудного вигодовування (як від матері до дитини, так і навпаки), переливання крові, проходження процедури гемодіалізу.

Не відбувається зараження контактно-побутовим, повітряно-крапельним шляхом, під час поцілунків, рукостискань, відвідування басейну, сауни. На повітрі вірус гине через три-п’ять хвилин, але в засохлій крові живе до чотирьох тижнів. Тому дезінфекція та стерилізація інструментів, що контактували з кров’ю, вкрай важлива. Предмети повністю знезаражуються після кип’ятіння протягом однієї-двох хвилин або під час обробки дезінфекційними розчинами.

Симптоми хвороби

При ВІЛ-інфекції симптоми проявляються не одразу. Спочатку збудник вбудовується в здорові клітини організму, змінює їхню структуру, натомість вони починають продукувати свої пошкоджені копії. На початковому етапі непомітне погіршення самопочуття. Воно станеться пізніше, за кілька тижнів, коли відбувається вироблення антитіл і організм спробує боротися. Може спостерігатися лихоманка, м’язові, головні болі, діарея, збільшення селезінки. Поступово ці симптоми частішатимуть і проявлятимуться сильніше.

Симптоми СНІДу пов’язані з тими хронічними захворюваннями, які виникли на тлі зниженого імунітету. Це важкі пневмонії, рани на шкірі, що не загоюються, стоматит, кандидозний езофагіт (ураження стравоходу грибковою інфекцією), які мають затяжний характер, погано піддаються терапії.

Дізнавшись, що в нього СНІД, хворий хоче знати, через скільки він виявляється. Ставлячись уважно до себе, свого здоров’я, можна прожити багато років, не відчуваючи незручностей. При належному обстеженні, прийомі відповідних медикаментів вдається знизити рівень ВІЛ-інфекції до рівня, що не піддається виявленню. Таким чином практично повністю відсутня ймовірність її передачі іншим людям. Також це дає можливість відновлювати нормальне функціонування імунітету, запобігати ускладненням.

Розвиток хвороби

Як у будь-якої хвороби, стадії ВІЛ розвиваються поступово. Виділяють такі:

1. Інкубаційний період.
2. Первинні прояви.
3. Латентний період.
4. Різке збільшення появи вторинних захворювань.
5. Термінальна стадія, тобто СНІД.

Перша триває від трьох тижнів до семи-дванадцяти місяців, не має клінічних симптомів. Тести не виявляють наявність збудника в крові в перші кілька тижнів, але людина вже є заразною, може інфікувати іншого.

Друга також протікає безсимптомно, триває від трьох діб до трьох місяців. Можливі такі ознаки – озноб, висип, ларингіт, стоматит.

На третьому етапі концентрація патогенів, що розмножуються, збільшується настільки, що відбувається значне зниження кількості Т-лімфоцитів. Організм не справляється, починається поступове зниження імунітету. Латентна стадія триває від трьох до двадцяти-двадцяти п’яти років. Це залежить від загального стану здоров’я до інфікування, способу життя, наявності шкідливих звичок, своєчасного виявлення вірусу.

Далі вміст патогенів продовжує зростати, організм дедалі гірше чинить опір шкідливим збудникам, які атакують його. Людина страждає від стафілококів, стрептококів, кандидозу. Можуть виникати і швидко прогресувати злоякісні пухлини.

Остання (термінальна) стадія характеризується зниженням Т-лімфоцитів до такого низького рівня, коли вони вже не можуть знищувати уражені вірусом клітини. У цей період спостерігається необоротний розвиток вторинних патологій, уражаються центральна нервова система, органи дихання, шлунково-кишковий тракт. Хворий помирає через вісім-десять місяців.

Скільки живуть із ВІЛ? Це залежатиме від своєчасного виявлення, ефективної терапії, дотримання рекомендацій лікаря-інфекціоніста. Статистка показує, що 70% тих, хто заразився і не проходив лікування, в середньому живуть 10-12 років. Якість життя залежить від щоденного прийому антиретровірусних препаратів. Таблетки, що знижують швидкість розмноження вірусу, п’ють суворо по годинах, що дає змогу організму підтримувати імунітет на нормальному рівні.

Починати терапію слід одразу після виявлення захворювання. Симптоми можуть бути відсутніми, але, якщо в крові виявлено збудник, важливо відразу скласти правильну схему. Для цього здійснюється діагностика, збір анамнезу, з’ясування наявних проблем зі здоров’ям. Обов’язковий періодичний огляд, аналіз побічних ефектів від прийнятих ліків. Слідкуючи за ускладненнями, що з’явилися, медики підбирають засоби для усунення їхнього розвитку.

Оскільки раннє виявлення інфекції дуже важливе, можна вдатися до тестів. Якщо відбувся незахищений секс, краще вчасно виявити патоген і почати лікування. Існують оральні тести, які прості у використанні та дають швидкі (через 15 хвилин) і точні (до 98%) результати. Також встановити наявність вірусу дає змогу метод ПЛР, під час якого для аналізу проводиться забір крові. Він може застосовуватися від другого тижня після зараження. Отримавши позитивний результат, слід якнайшвидше звернутися до сімейного лікаря, який дасть направлення до інфекціоніста.

Після консультації та збору анамнезу буде призначено лікування, що включає:

1. Антиретровірусні препарати.
2. Симптоматичну терапію вторинних захворювань – протигрибкові, антибактеріальні лікарські засоби.
3. Вітамінно-мінеральні комплекси.

Важливо! Самостійно призначати собі імуномодулятори не можна – вони провокують значне прогресування вірусу.

Дуже важливо, щоб хворий отримував повноцінне різноманітне харчування, всі необхідні вітаміни, мінерали, білки, які підвищують вміст лейкоцитів. Лейкоцити – клітини крові, які виявляють і знищують патогени. Вірус імунодефіциту людини пригнічує імунну систему, тому хворі часто схильні до супутніх захворювань – можуть страждати від туберкульозу, герпесу, токсоплазмозу, цитомегаловірусу. Також часто до них приєднуються інфекції, які називають опортуністичними. Вони вражають легені, шкіру, слизові оболонки, нехарактерні здоровим людям, оскільки імунітет легко справляється з проблемою. Викликають їх бактерії, гриби, найпростіші. Необхідно стежити за своїм здоров’ям, звернутися до медиків, якщо помітити погіршення, оскільки початкові форми ускладнень легше піддаються лікуванню.

Наркоманія та СНІД

ВІЛ і СНІД широко поширені серед наркозалежних. Це відбувається через те, що люди, які перебувають під впливом наркотиків, не здатні тверезо оцінювати те, що відбувається. Психотропні речовини змінюють свідомість, часто використовується один шприц на всю компанію, тому відбувається зараження ВІЛ через голку. СНІД і шприц поняття пов’язані, але не тільки ін’єкція є загрозою. Ще одна небезпека – випадкові статеві зв’язки. Будучи здоровою, людина контролює себе й уникає можливих ризиків. Вступаючи у випадкові контакти, партнери не з’ясовують наявність інфекційних захворювань. Імовірність отримати серйозні проблеми надзвичайно висока. При цьому спостерігається безвідповідальне ставлення до себе, до оточення. Таким чином люди заражають інших, самі того не підозрюючи. І якщо після незахищеного сексу адекватна людина поспішить перевіритися, пройти обстеження, залежні про це навіть не замислюються.

Після потрапляння в кров збудника СНІДу час, коли він проявиться, залежить від стану організму та його можливості чинити опір негативному впливу. У тих, хто має шкідливі звички, хвороба прогресує швидше. Психотропи знижують активність лейкоцитів, знижують кількість Т-лімфоцитів. Погіршення самопочуття рідко привертає до себе увагу – наркоманія сама по собі сприяє різкій втраті ваги, пошкодженню легенів, мозку, нирок, печінки, судин. Тому нездужання, що виникають, списують на абстинентний синдром, для його полегшення приймають наступну дозу. Встановлення імунодефіциту і лікування починається після того, як людина вирішила боротися із залежністю в наркологічному центрі.

Статистика щодо випадків зараження серед наркоманів

Спід через голку – реальність сьогодення. Статистика виявлення ВІЛ (а Україна сьогодні на тлі стресів має невтішну тенденцію) свідчить, що до 40% ін’єкційних наркозалежних страждають від цієї інфекції. 36% хворих повідомляли про те, що вживають ін’єкційні наркотики.

Відсоток ВІЛ-інфікованих в Україні становить 1,6% населення віком від 14 до 25 років. Найчастіше випадки зараження спостерігаються серед наркоманів, які вживають ін’єкційні препарати – до 24%. Через випадкові незахищені сексуальні контакти інфікуються близько 16% хворих, під час переливання крові – 0,2%, 1,2% новонароджених страждають через наявність інфекції в матері.

Приблизно третина тих, хто загинув, були наркоманами. Це пов’язано зі зневажливим ставленням до погіршення здоров’я, обстежень, лікування. Організм, ослаблений вживанням наркотиків, у 30 разів частіше страждає від опортуністичних захворювань, гнійних інфекцій.

Життя з ВІЛ

Чи можна вилікувати ВІЛ? Повністю перемогти вірус неможливо. Але сучасні способи обстеження, діагностики, лікування та запобігання супутнім захворюванням дають змогу тримати ситуацію під контролем. Після зараження є можливість прожити довго, вести повноцінний спосіб життя. Часто трапляється, що люди помирають від хвороб, не пов’язаних з їхньою головною проблемою – інсульт, інфаркт.

Оскільки організм тих, хто страждає від імунодефіциту, ослаблений і може легко постраждати від вторинних інфекцій, слід дотримуватися таких правил:

1. Уникати погано просмажених м’яса, риби.
2. Пити тільки кип’ячену або бутильовану воду.
3. Не пити сире молоко.
4. Їсти тільки відварені яйця.
5. Добре промивати овочі, фрукти, зелень.

Якщо є така можливість, догляд за домашніми тваринами краще передоручити членам сім’ї.

У період сезонних застудних захворювань необхідно постаратися виключити контакти з хворими, вдома ізолювати родичів в окреме приміщення, виділити їм окремий посуд.

Для наркозалежних турбота про здоров’я особливо актуальна, оскільки тривале надходження наркотиків позначається на нормальному функціонуванні внутрішніх органів. Токсини впливають на стан серцево-судинної, нервової, ендокринної системи, тому прогресування основного захворювання (імунодефіцит) відбувається набагато швидше.

Також необхідно вживати заходів, щоб не стати джерелом зараження для оточення. Для цього важливо знати, яким шляхом передається СНІД. Збудник міститься тільки в крові, тому в потерпілого має бути індивідуальний манікюрний набір, приладдя для гоління. Звертаючись до стоматолога, до манікюрного салону, слід попередити лікаря або майстра про свій статус.

Особливості лікування наркоманії в людини з ВІЛ або СНІДом

У залежних погіршення стану відбувається значно швидше. Ломка протікає болючіше, настає частіше, для її зняття доводиться збільшувати дозування. Вони починають перейматися питанням, чи можна вилікувати ВІЛ. Лікування ВІЛ у них ускладнене. Препарати, що використовуються в терапії, чинять сильне навантаження на печінку, нирки, доводиться скасовувати їхній прийом. Для досягнення результату, уповільнення прогресування хвороби, важливо регулярне приймання ліків. Ускладнення, що виникають, перешкоджають цьому. Інфекціоніст, який вестиме хворого, має ретельно контролювати життєво важливі показники, коригувати схему терапії. Паралельно з основною проблемою займатися підтриманням нормальної діяльності систем організму, призначати вітаміни, амінокислоти, комплекси Омега-3.

На ймовірність сприятливого результату впливає стаж залежності. Якщо він понад три роки, клінічна картина доповнюється важкими формами гепатиту, пневмонії, сепсисом. Їх лікують стаціонарно, проводячи постійний моніторинг самопочуття. Після того як хвороба розвинулася до стадії СНІДу, на тривалість життя хворих впливає вік, термін вживання психотропних речовин, стадія імунодефіциту, на якій розпочалася терапія. Без зміни способу життя і отримання антиретровірусних медикаментів летальний результат настане за один-два роки.